Очікує на перевірку

Каміль Сен-Санс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Каміль Сен-Санс
фр. Charles Camille Saint-Saëns
Основна інформація
Дата народження9 жовтня 1835(1835-10-09)[1][2][…]
Місце народженняXI округ Парижа, Париж, Франція[4][5][2]
Дата смерті16 грудня 1921(1921-12-16)[6][1][…] (86 років)
Місце смертіАлжир, Франція[4][5]
Причина смертіінфаркт міокарда
Похованняцвинтар Монпарнас[7]
Роки активності1853 — 1921
ГромадянствоФранція[8]
Професіїкомпозитор, органіст, диригент, піаніст, музичний критик
ОсвітаПаризька вища національна консерваторія музики й танцю
ВчителіФрансуа Бенуаd
Відомі учніГабрієль Форе
Інструментифортепіано, скрипка і орган
Мовафранцузька
Жанриопера, симфонія, класична музика і концерт
Magnum opusPiano Concerto No. 1d, Piano Concerto No. 2d, Symphony No. 3d, Danse macabre і Карнавал тварин
ЧленствоАкадемія красних мистецтв Франції (16 грудня 1921)[9]
Нагороди
У шлюбі зMarie-Laure Truffotd
Автограф
CMNS: Файли у Вікісховищі

Шарль Каміль Сен-Санс (фр. Charles Camille Saint-Saëns; МФА: [ʃaʁl kamij sɛ̃sɑ̃ː(s)] ( прослухати); 9 жовтня 1835, Париж — 16 грудня 1921, Алжир) — французький композитор, органіст і піаніст, музичний критик і громадський діяч. Член Інституту Франції (1881), почесний доктор Кембриджського університету (1893), почесний член Петербурзького відділення Російського музичного товариства (1909).

Біографічні відомості

[ред. | ред. код]

Каміль Сен-Санс — автор творів різних музичних жанрів, зокрема 13 опер, 3-х симфоній, ораторій, численних камерних ансамблів. Також Сен-Санс залишив значну музикознавчу спадщину. Серед значних робіт — «Гармонія й мелодія» (1885), «Портрети й спогади» (1899). За редакцією Сен-Санса опубліковане повне зібрання творів Ф. Рамо, ряд опер К. В. Глюка та ін.

Шарль-Каміль Сен-Санс народився 9 вересня 1835 року. Наприкінці того ж року від різкого загострення сухот у віці тридцяти семи років помер батько Каміля. Дитина залишилася під опікою двадцятишестирічної матері й бабусі.

Мати Сен-Санса була художницею-акварелісткою, що допомогло залучити Каміля до образотворчого мистецтва. У віці двох з половиною років Каміль вже пройшов початковий курс гри на фортепіано під наглядом бабусі. Дитяча музика з примітивним акомпанементом лівої руки дитині не подобалася. «Бас не співає» — говорив він зневажливо.

Ледь ознайомившись зі світом музики, Каміль став складати, а незабаром і записувати композиції. Найперший зі збережених записів датується 22 березня 1839 року.

Навесні 1843 року дитину віддали на навчання фортепіанної гри відомому піаністу і композитору Камілю Стаматі. Професор був вражений прекрасною підготовкою семирічного хлопчика і лише вдосконалив уже наявні піаністичні навички. З жовтня того ж року почалися заняття Каміля гармонією і контрапунктом з рекомендованим Стаматі П'єром Маледаном. Після трьох років занять з хлопчиком Стаматі визнав його підготовленим до концертних виступів. Вони відбулися 20 січня та 10 лютого 1846 року. А 6 травня Каміль дав великий концерт у залі Плеєль, — цей день став початковою датою його піаністичної кар'єри.

Список творів

[ред. | ред. код]
К. Сен-Санс. «Лебідь» (1886)
У виконанні Джона Мітчела
Проблеми з програванням файлу? Див. довідку.

Опери

[ред. | ред. код]
  • «Жовта принцеса» (1872), op. 30;
  • «Срібний дзвіночок» (1877, друга редакція — 1913);
  • «Самсон і Даліла»[fr] (1877), op. 47;
  • «Етьєн Марсель» (1879);
  • «Генріх VIII» (1883);
  • «Прозерпіна» (1887);
  • «Асканіо» (1890);
  • «Фрінея» (1893);
  • «Фредегонда» (1895; закінчив і оркестрував Ернест Гіро);
  • «Варвари» (1901);
  • «Олена» (1904; одноактна);
  • «Предок» (1906);
  • «Деяніра» (1911).

Вокально-симфонічні та хорові твори

[ред. | ред. код]
  • Меса для чотирьох солістів, хору, органу та оркестру, op. 4;
  • «Сцени Горація», op. 10;
  • Різдвяна ораторія, op. 12;
  • «Персидская ніч» для солістів, хору і оркестру, op. 26-біс;
  • 18-й псалом, op. 42;
  • Ораторія «Потоп» op. 45;
  • Реквієм, op. 54;
  • «Ліра і арфа» (за поемою Віктора Гюго) для солістів, хору і оркестру, op. 57 (1879);
  • «Нічний спокій» для хору, op. 68 № 1;
  • «Ніч» для сопрано, жіночого хору і оркестру, op. 114;
  • Кантата «Небесний вогонь» (текст Армана Сильвестра) для сопрано, хору, оркестру, органа і читця, op. 115;
  • «Лола». Драматичні сцени для солістів та оркестру за поемою Стефана Бордеза, op. 116: Прелюдія, Мрія, Соловей, Танго, Висновок;
  • «Кроки в алеї» для хору, op. 141 № 1;
  • Ave Maria для хору та органу, op. 145;
  • Ораторія «Земля обітована» (1913).

Твори для оркестру

[ред. | ред. код]
  • Симфонія № 1 Es-dur, op. 2;
  • Симфонія № 2 a-moll, op. 55;
  • Симфонія № 3 c-moll (з органом), ор. 78 (1886);
Симфонічні поеми
  • «Прядка Омфали», ор. 31 (1869);
  • «Фаетон», ор. 39;
  • «Танець смерті» («Danse macabre»), ор. 40;
  • «Юність Геракла», ор. 50;
  • «Віра», три симфонічні картини, ор. 130;
  • Перша і Третя рапсодії на теми бретонських народних пісень, ор. 7-біс
  • Музика до вистави «Андромаха» (1903)
  • Музика до кінофільму «Вбивство герцога Гіза», ор. 128 (1908)
Концерти
  • П'ять концертів для фортепіано з оркестром
  • Три концерти для скрипки з оркестром
  • Два концерти для віолончелі з оркестром
Інші твори для соло інструментів та оркестру
  • Овернська рапсодія для фортепіано з оркестром, ор. 73 (1884);
  • Вальс-каприс для фортепіано з оркестром «Весільний пиріг», ор. 76;
  • Фантазія «Африка» для фортепіано з оркестром, ор. 89;
  • Інтродукція та Рондо каприччиозо для скрипки з оркестром, ор. 28;
  • Концертна п'єса для скрипки з оркестром, ор. 67;
  • Хаванез для скрипки з оркестром, ор. 83;
  • Андалузький каприс для скрипки з оркестром, ор. 122;
  • Сюїта для віолончелі та оркестру, ор. 16-біс;
  • Алегро апасіонат для віолончелі з оркестром, ор. 43;
  • «Муза і Поет» для скрипки і віолончелі з оркестром, ор. 132;
  • Романс для флейти з оркестром, ор. 37;
  • «Оделетта» для флейти з оркестром, ор. 162;
  • Тарантела для флейти і кларнета з оркестром, ор. 6;
  • Концертштюк для валторни з оркестром f-moll, ор. 94;
  • Концертна п'єса для арфи з оркестром, ор. 154;

Камерні твори

[ред. | ред. код]
  • Два фортепіанних тріо
  • Два струнних квартети
  • Фортепіанний квартет
  • Фортепіанний квінет
  • Каприс на теми данських і російських пісень для флейти, гобоя, кларнета і фортепіано, ор. 79;
  • Септет для труби, струнного квінтету та фортепіано, ор. 65;
  • Дві сонати для скрипки і фортепіано
  • Колискова для скрипки і фортепіано, ор. 38;
  • Триптих для скрипки і фортепіано, ор. 136;
  • Дві елегії для скрипки і фортепіано, ор. 143 і ор. 160;
  • «Арія годинника із маятником» для скрипки і фортепіано;
  • Фантазія для скрипки та арфи, ор. 124;
  • Дві сонати для віолончелі та фортепіано
  • Сюїта для віолончелі та фортепіано, ор. 16 (існує і в оркестровій версії);
  • Алегро апасіонато для віолончелі та фортепіано, ор. 43 (існує і в оркестровій версії);
  • Романс для віолончелі та фортепіано, ор. 51;
  • Сафіческая пісня для віолончелі та фортепіано, ор. 91;
  • Соната для гобоя та ф-п. (Ор.166);
  • Соната для кларнета і ф-п. (Ор. 167);
  • Соната для фагота та ф-п. (Ор. 168).
  • Численні твори для фортепіано соло

Етюд Для фортепіано Op.135–4 Molto allegro

Твори для органу

[ред. | ред. код]

Вокальні твори

[ред. | ред. код]
  • Пісні та романси на вірші французьких авторів

Літературні твори

[ред. | ред. код]
  • «Гармонія й мелодія» (1885),
  • «Портрети і спогади» (1900),
  • «Витівки» (1913),
  • «Германофілія» (1916).

Мультимедія

[ред. | ред. код]

Переклади українською

[ред. | ред. код]

Українська поетеса і перекладачка Тетяна Череп-Пероганич переклала з російської інструментальний твір Каміля Сен-Санса для голосу «Лебідь» (слова Є. Юр'єва) з концертно-камерного репертуару Євгенії Мірошниченко. Цей переклад увійшов до видання «Душа — се конвалія ніжна…», що вийшло друком в 2021[10].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б база даних Léonore — ministère de la Culture.
  3. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  4. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #11875081X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
  6. ↑ Saint-Saëms, Charles Camille // The Enciclopædia Britannica — 12 — London, NYC: 1922. — Vol. XXXII Pacific Ocean Islands to Zuloaga. — P. 344.
  7. ↑ Find a Grave — 1996.
  8. ↑ LIBRIS — 2018.
  9. ↑ https://www.academiedesbeauxarts.fr/academiciens-depuis-1795?field_chair_target_id=106&field_election_date_value=&field_death_date_value=&year=
  10. ↑ Душа – се конвалія ніжна… / Автори-упорядники Орися Баланко і Віталій Фізер, поетичні переклади Тетяна Череп-Пероганич. — Житомир : Бук-друк, 2021. — 252 с. — ISMN 979-0-9007192-0-1.

Література

[ред. | ред. код]
  • Роллан Р., К. Сен-Санс, в его кн.: Музыканты наших дней, Собр. соч., т. 16, Л., 1935; Кремлев Ю., К. Сен-Санс, М., 1970; Harding J., Saint-Saëns and his circle, L., [1965].
  • Schonberg, Harold C. (1997). The Lives of the Great Composers. W. W. Norton & Company. ISBN 0-393-03857-2.
  • Michael Stegemann: Camille Saint-Saëns and the French Solo Concerto from 1850 to 1920. Portland OR: Amadeus Press, 1991. ISBN 0-931340-35-7
  • Saint-Saëns, Camille by Hugh Macdonald, in 'The New Grove Dictionary of Opera', ed. Stanley Sadie (London, 1992) ISBN 0-333-73432-7

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Каміль_Сен-Санс&oldid=43478155